Я інженер-конструктор. Щодня роблю одне й те саме: беру задачу, яка існує у вигляді фото, ескізу на серветці або фрази «треба щось таке», і доводжу її до комплекту документів, за яким цех ріже, гне, варить і фарбує.
Різниця між «намалювати» і «спроєктувати» вимірюється просто — кількістю питань, які цех поставить після отримання креслень. Якщо питань немає, робота зроблена. Якщо конструкцію довелось «доварювати по місцю» — ні.
Тому в моделі я одразу тримаю в голові речі, яких не видно на рендері: чи дістане туди пальник зварювальника, чи є такий профіль у сортаменті, який радіус гину витримає лист цієї товщини, куди піде цинк при гарячому оцинкуванні й де для нього потрібен технологічний отвір.
Входжу в топ-50 CSWP-сертифікованих інженерів України. Це не звання, а наслідок восьми складених іспитів Dassault Systèmes — кожен із них перевіряє не знання інтерфейсу, а вміння побудувати працездатну модель за обмежений час.
